Відпочивала в серпні 2020 року. Вирішила написати відгук, оскільки ніколи не була в Залізному Порту і при виборі даного пансіонату орієнтувалась на відгуки та близькість до моря. І помилилась... Але все по-порядку. Спочатку плюси. Перший, це близькість до моря та вигляд з балкону на море. Другий, власне море, дуже чиста водичка, піщаний пляж, пологий вхід в воду…. Далі мінуси : пансіонат знаходиться практично на ринку, добиратись на автомобілі в "годину пік" доводилось через безкінечні торгівельні ятки, жоден навігатор не допоможе. Крім ринку (уявіть собі який шум!) під вікнами пансіонату простягнулась нескінчена мережа піцерій, барів та ресторанчиків різного рівня. І все б нічого, але всі ці заклади працюють з гучною музикою, ніби перекрикуючи одне одного, практично цілодобово. Так, в першу ніч, проведену у Водніку, «дискотека» під вікнами закінчилась о третій ночі, а в другу ніч – в 3-30. Починали працювати ці заклади десь з 9-ї години ранку. Висновки робіть самі, але оскільки мені на відпочинку важливо добре висипатись, цей мінус вкупі з тим, що в номері, в якому я проживала, відсутня будь-яка шумоізоляція, став для мене найбільш суттєвим. Інший недолік теж пов'язаний зі сном, - це ліжка і матраци. Можливо колись вони були ортопедичними, але зараз відпочивати на них неможливо – скриплять при кожному рухові. Відпочивати заважав не лише шум, а й «ілюмінація» вищеописаних закладів. Так, в номері є велике панорамне вікно, що забезпечує з однієї сторони вигляд на море, але з іншої – заважає відпочивати вночі, оскільки шторка на ньому тонесенька і абсолютно не захищає від нічного освітлення (так що в номері вночі Ви не злякаєтесь – там світло, ніби вдень). Наступний мінус – жахливий сморід чи то каналізації, чи то «замальованого» грибка в номері. При поселенні Людмила Федорівна сказала, що це «аромат» засобів для прибирання, оскільки номер прибрали прямо перед нашим приїздом та запевнила, що після провітрювання все буде нормально. Провітрювання не допомогло… На наступний день прибиральниця Лариса на моє запитання стосовно смороду, «щиро здивувалася», щедро набризкала освіжувачем повітря і порадила ввімкнути кондиціонер і відкрити вікна. Не допомогло… (Я жила в номері № 3 на другому поверсі, він такий зелений на фото). Далі, - в номері відсутній навіть мінімальний набір посуду (відсутні навіть стакани для води). Мабуть власники цим хочуть спонукати всіх гостей харчуватись тільки у власному кафе, тоді незрозуміло навіщо в номері холодильник? Адже якщо для того, щоб зробити собі, наприклад, бутерброд, або з’їсти йогурт, потрібно з собою привезти ножа, ложку та тарілку. Треба сказати, що мені на моє прохання, «виділили» чайника. Людмила Федорівна сказала, що чайниками заборонено користуватись, але особисто для мене вона зробить вигляд, що не помітила, що він є в нашому номері. Отак… Так що чай і каву я могла приготувати сама, адже оскільки ми подорожували з дітьми, в автомобілі завжди є чашки. Далі, іще один мінус пов'язаний з пляжем. Водичка дійсно чиста, чого не скажеш про пісок. Пісок ніхто не прибирає, урн для сміття катастрофічно мало, тому в піску можна знайти все : від недопалків, до качанів кукурудзи. І ще про пляж. В Залізному Порту дуже вузька берегова лінія. Якщо додати до цього, що вона наполовину зайнята барами, ресторанами, водними гірками чи атракціонами з катамаранами, місця поніжитись на пісочку не знайдеш. Я спостерігала як відпочиваючі намагалися «зайняти своє місце під сонцем» з сьомої години ранку. Але їм це мало допомогало, тому що годин в 9-10 інші відпочиваючі, які люблять трохи довше поспати, починали стелити свої рушники і пледи прямо на ноги, або на голови тих, хто прийшов раніше. А далі продавці креветок, кукурудзи, пахлави та іншого ходили буквально «по головах» пропонуючи свій товар. Можна було трохи позасмагати хіба що сидячи на каміннях (щось типу волнорізів), або пройшовши метрів п’ятсот вліво (якщо стояти обличчям до моря, спиною до Водніка), там поступово зменшувалась кількість торгівельних закладів на пляжі, відповідно берегова лінія трохи ширша. Але якщо щодня ходити по п’ятсот метрів від місця свого проживання на пляж, то для чого тоді переплачувати за пансіонат на березі ??? Платні лежаки теж не допоможуть, оскільки вони розміщені так само дуже близько один від одного… На завершення хочу сказати про «прийомку номера» перед від’їздом. Чому взяла ці слова в лапки? Та тому що в жодному готелі, в якому доводилось бувати і у відрядженні, і на відпочинку (України, Польщі, Болгарії та Єгипту) я не зустрічала такої неповаги до гостей і такого приниження. Отже, Лариса (прибиральниця) дізнавшись про наш від’їзд, прийшла в номер і почала : перераховувати і уважно передивлятись рушники (їх було аж два в 4-ри місному номері!!!), передивлятись постіль, заглядаючи при цьому під подушки і піднімаючи ковдру (!!!), заглядати в тумбочки і шафу (що вона там шукала, для мене залишилось таємницею), перераховувати пульти (їх було аж три – два від телевізора, один від кондиціонера), уважно подивилась на чайник, заглянула в ванну. Весь цей час я терпляче спостерігала за цим театром абсурду. Коли я запитала чи можна нарешті йти, вона відповіла, що ні, оскільки вона повинна перевірити чи все працює (вдруг Вы сломали!!!! – мова «оригіналу»). Серйозно??? – Це я зламала телевізор, який не змогла ввімкнути по причині випадіння розетки (оскільки вона висіла в повітрі!!!!). Помучившись з розеткою, телевізор ввімкнувся… Мені дозволили йти. На прощання мені Лариса сказала не ображатись на неї, бо в неї така робота. Я й не ображаюсь на Ларису, адже вона вела себе так, як їй наказала Людмила Федорівна. На фоні цієї «прийомки» номера дивує відгук Людмили 2020 року, яка говорить, що «обслуживание как за границей». Незнаю, де була Людмила, але в тих країнах, що я перерахувала вище, нічого подібного мені спостерігати не доводилось… Хотілось про це все сказати Людмилі Федорівні наостанок, але вона була в той час дуже заклопотана розмовами по телефону, а перебувати в цьому чудовому пансіонаті після двох безсонних ночей і «прийомки» номера, під час якої почувала себе як злодій, не мала ніякого бажання.
Порівняно з іншими недоліками, дрібниця, але напишу. В Водніку відсутня стоянка для автомобіля. Вірніше, в дворі можна поставити два автомобілі, всім іншим потрібно шукати платну стоянку на інших базах. (нам пощастило не одразу, знайшли її в пансіонаті «Краків» - іти до нього недалеко, але їхати знову ж таки через базар в години роботи базару, було проблемно). Але якщо Вам пощастить потрапити в ті два щасливці, що залишають автомобіль на території, то за це Вам доведеться окремо заплатити 50 гривень на добу (так як і на інших стоянках). У Водніку не люблять дітей, тому в дворі не передбачено місця для дитячих розваг, та й взагалі двору як такого немає, ввечері посидіти можна лише на загальному балконі, або в кафе. Кухня, до речі, несмачна і ціни завищені. (Обідала один раз. Як на мене, їжа там занадто жирна і пересмажена, явно не для дітей і людей, що слідкують за своїм здоров'ям, але це вже питання смаку…) Тому якщо Ви читаючи цей відгук, все ж вирішите відпочивати в Залізному Порту, але для Вас важлива тиша хоча б вночі – обирайте готель не на першій лінії, або одразу з’ясовуйте за звукоізоляцію номеру і наявність пляжу. Бажаю всім гарного відпочинку.

Отдыхали 10 дней в августе 2020г. Всё очень хорошо. Большое спасибо Людмиле Федоровне и обслуживающему персоналу. Все очень доброжелательные. Обслуживание как за границей. Мало чем отличается. Кафе уютное и вкусная еда. Очень советую всем.

Отдыхали в конце июня с внуками. Жили в 4-х местном номере со всеми удобствами. Большое СПАСИБО хочется сказать Людмиле Фёдоровне лично и всему персоналу за созданние всех условий для отличного семейного отдыха! Всё было на высоте - а самое главное, что море рядом, даже видом из номера радует своим теплом и бодростью. Отдых удался на все 150 % !